Твоє життя твоя дорога
Чи чув твій розум голос Бога
Твій шлях від рідного порогу
Борись здобудеш перемогу
Твої гріхи твоя покута
У теплі дні і в холод лютий
Душа до тіла є прикута
Плекай добро і зла рви пута
Твого життя винагорода
Нема тут виходу і входу
Ми на Землі людського роду
Плекаєм в вічності свободу
Згрішила я коли тобі клялась,
коли дивилась в очі і мовчала.
Згрішила коли вперше віддалась,
Згрішила коли в церкві я збрехала.
Прощення я просити не змогла
Тобі я правду так і не розкажу.
А в Бога гріх спокутувать – життя.
Покуту зроблю коли кістьми ляжу.
ПРОСТИ МЕНЕ ГРІШНУ, ВСЕВИШНІЙ, ПРОСТИ
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Прости, якщо можеш, благаю,
Нелегко хрести із гріхами нести́,
То ж прощення тво́го чекаю.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Гріхи, мов каміння, збираю,
Стежками життя все доводиться йти,
Надію, що про́стиш, плекаю.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Не всюди свідомо грішила,
Благаю, гріхи всі мої́ відпусти,
Бо ними я світло закрила.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Життя в чагарі нас заводить,
Нелегко бува чагарями пройти,
І це до гріхів нас доводить.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
За кожен з гріхів свої́х каюсь,
Чому́сь до гріхів є усюди мости,
Минати я їх намагаюсь.
Прости мене грішну, Всевишній, прости,
Доро́гу вкажи безгріховну,
Та строго, благаю, мене не суди,
Я душу очищу гріховну.
16.03.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023ID: 977148
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
