Давно не маю
батьківської хати,
Живуть у ній
господарі нові,
Не смію той
поріг переступати,
Не повернути
ті її ключі.

Вже у вікно
ніколи не погляну,
І не пройдусь
травою у садок,
Я на подвір'ї
більше тім не стану,
Той не відчую
яблунь холодок.

І не посію я там,
не посаджу,
В город межею
також не пройдусь,
Ніколи в світі
більше я не зраджу,
Так, як із хатою,
ні з ким не поведусь.

З дороги бачила,
як хата постаріла,
А чи від суму,
а чи від років,
Совість замучила,
того я не хотіла,
Ніхто, гадаю,
того не хотів.

Такою правда
є моя гіркуча,
Спогади давні
всі мені близькі,
Ця тема
з найболючіших болюча,
В такому я
довіку каятті.

25.05.2023.