Пішло сонце на захід, у вечір,
Стихли шелест, птахів голоси,
Вже ляга прохолода на плечі,
Густі сутінки заповзли.

Спокійнішають вулиці, сквери,
Метушня вся зникає з дворів,
Усе рідше поскрипують двері,
Немовляти плач долетів.

Дзвін ключів —
і поріг вже позаду,
Привіталася — звичка стара,
Зайшли сутінки в дім і до саду,
Що притих біля мого вікна.

Ганна Зубко
04.10.2024.

“Мій сину-синочку,
дубовий листочку,
Не зріс ти у дуба,
зламала війна…”

Загиблим посвята
Та їх матерям.

Війна, наче коршун,
у небо злетіла
Та боляче б’є
по нещасній землі,
Іще одна мати
горе зустріла,
Ласкав вітер коси
на сина чолі.

Прощалася мати
із тілом дитини,
А вітер грав чубом,
немовби будив,
Вінки, квіти всюди
і чорні хустини,
Дивилося небо,
Дощик моросив.

“Ти, мій синочку,
дубовий листочку,
Будеш серед квіток
в небеснім раю.”
Сльозами росила,
не голосила,
Не проклинала
убивцю-війну.

Здавалось, довкола
земля голосила,
Всі плакали люди,
лелека кружляв,
Чекала на диво,
у Бога молила,
Щоби їх з сином
не розлучав.

А дощ не втихав,
падав густіше
На матір із сином,
на сльози її,
Стогнав біля церкви
дзвін голосніше,
Єдиного сина
віддала землі.

“Мій сину-синочку”…

05.08.2024.

Скупалась ніч, світанок вмився
Тихим дощем, туман забрів,
Полем, дорогою стелився,
Повис над річкою й осів.

У блиску сонця розчинився,
На хвилі птах змахнув крилом,
Із тиші вирвавшись, котився
Церковний дзвін понад селом.

16.06.2024.

Скупалась ніч, світанок вмився
Тихим дощем, туман забрів,
Полем, дорогою стелився,
Повис над річкою й осів.

У блиску сонця розчинився,
На хвилі птах змахнув крилом,
Із тиші вирвавшись, котився
Церковний дзвін понад селом.

16.06.2024.

Скупалась ніч, світанок вмився
Тихим дощем, туман забрів,
Полем, дорогою стелився,
Завис над річкою, присів.

У блиску сонця розчинився,
На хвилі птах змахнув крилом.
Із тиші вирвавшись, котився
Церковний дзвін понад селом.

16.06.2024.

Відлунням котиться минуле,
В моїм самотньому житті,
І це не вперше, і не вдруге,
Відлуння поруч усі дні.

Було цікавим, загадковим
І ще колись, ще так давно,
Здавався ліс тоді казковим,
Відлуння там лише жило.

Усе життя моє минуле —
Відлуння в пам’яті старій,
Воно зовсім не загадкове,
Як дзвін в свідомості моїй.

22.02.2023.