тривожна знову ніч
і небо як трунА
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздками

життя – така неоковирна штука
в якій уже усе було

і те що бУде

намальоване напЕред

все відбувається відбувшись

відбившись від
передчуття всього

все просто є
биттям сердець

і неважливо що й навіщо
життя тече собі абИщо
і не кудись
а просто
звідси й
не сюди

здається хаосом
ця метушлива суєта
але поезія проникла в
глибину цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі

їх, свої і всі

містерія думОк
невпинна і нудна

матеріально по-
вторима втома

гукАє хтось

оглЯнешся – нема
нікого
поряд
чийсь погляд ви-
вертає душу

а кажуть що
її нема

чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких

неминулих

в як леза
гострих небесах
навстіж все

навсібОки

ото й не втримав най-
дорожче

несила бУло полонИть
божественних пісень
яких булО всліпУ
складало мОє серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво

і все булО не тУт

в-
се
бУло
тАм

• Твір:

  Що за день , такий святковий,
  Що за ранок , такий веселий.
  Уявили , немов небо, потрапивши в світ казковий,
  І ніжна усмішка , як мир чарівний.
  І у деякі пригоди , наче в лісі,
  Ми , як зірки потрапили, в домівці чарівній.
  А ми зайшли туди , немов діти веселі.
  Як краса , як чиста , святкова казка.
  Побачили , немов сльози текли , від щастя.
  Що , за під ялиночку зелену і барвисту,
  Немов коробку велику , гарну , і красиву.
  І сюрприз , як подарунок дивовижний ,
  Всі побігли , як веселі тваринки , відкривати.
  Що за диво , що за віра та любов,
  Сяють у святкові ночі.
  І , диво , немов ангел , сюрприз подарувало,
  Як радість , що дарує щастя , так щасливо.
  І ось , це такий святковий ранок,
  З сюрпризом, як великий подарунок!