Над яром вишня, мов віщий знак
Стоїть в густих бур'янищах,
Вітер щочервня, як заблукалий пияк
Плоди її струшує, нищить.
На землю із жалем вони
Падають під вітрами стічними,
Губляться в стебельцятках трави,
Не хочуть стати вічними.
Їм би в сад, де стожари суцвіть,
Де яблуням родинно і чуло...
Самотньо дика вишня стоїть,
Мов дівчина, котру щастя обминуло...