На високій долині слова і мрії,
Лунає ім’я великого Стуса,
Символ нації, як світлий промінь,
Він – душа України, як вогонь ночі.

Василь Стус – український поет,
І дисидент, що не знає страху,
Він боровся за правду й волю,
За світле майбутнє, за краще життя.

Його життя – це книга справжньої мудрості,
Його доля – стежина боротьби й горя,
Він став символом сили та віри,
Що не зламати, як хвилю на морі.

Творець слова, він дарував світові,
Свої поетичні шедеври і мудрість,
Внесок його в мову та літературу,
Незрівнянний, як дорогоцінний скарб.

Стус – це крик душі, що лунає,
По всій Україні, від Карпат до Донбасу ,
Він став символом нації, її духу,
Його ім’я – найяскравіший блиск на зорі.

Так нехай же його творчість вічно живе,
У серцях народу, у душі кожного,
Василь Стус – символ вічного добра,
Що все здолає на шляху свого славного роду.