У кожнім з нас живе мала дитина
І від очей сторонніх ми її ховаємо
Та іноді хоча би на хвилину
Ми це малятко обережно випускаємо

Дитинка ця звичайно ж вірить в диво
Безмежно щира і така відкрита
Вона сміється і занадто гомінлива
Як хтось образить, тоді враз сердита

Ми називаємо це внутрішня дитина
Найголовніше із собою подружитись
Прийняти цю таку себе частину
Щоби в гармонії з собою файно жити

Ви бережіть в собі, свою малу людину
Що шанс дає собою бути
Тоді не важко буде в будь-яку годину
В житті дорослому себе щасливими відчути.
©️Лілія Ходус

МАТИ, ДИТЯ І ВОГОНЬ... БРОВАРИ

Навко́ло все палає у вогні́,
Горить садочок, а у нім – дитина,
Вогненні язики́ вже у вікні,
І моторошна бачиться картина.

Біжить матуся поміж той вогонь,
Біжить вона дитину рятувати,
Вогонь сягає і лиця, й долонь,
Але біжить, бо в неї ймення МАТИ.

Бо там дитя, дитя її в біді…
Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує.
Як житиме із цим вона тоді?
І крик, і плач страшний з будівлі чує.

Палає все, страшенно все горить,
А серце в гру́дях теж вогнем палає,
Голо́сить, плаче, між вогнем біжить,
І врятувати Господа благає.

Вже зо́всім поряд… Все пала тріщить,
Вогонь і дим в’їдаються у вічі,
Але вона щодуху все біжить,
Бо там дитя й його життєві сві́чі.

Навко́ло все палає у вогні́,
В вогонь, як птаха, залетіла мати,
І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»…
Нічо́го більше не змогла сказати.

20.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 971551