Я тебе створила
Бо цього не хотіла
Радій. Пожаліла

Ременем затягує
Прутом погрожує
Той, хто тебе породжує

Страх у темнім погляді
Виявиш – божеств моли
Може й руку дасть тобі
Єдине. І небачене

Синці вже, наче, вроджені
“Швидко подорослішав”
Твердив так чужий пан
Весь такий усміхнений
Вусатий й наполегливий

Вчили: “не ходи за ним”,
“будеш ти і тут любим”
Силою погрожуючи

Тілесна біль буденність вже
Сльози роблять гірше все
Вже не розумієш всі
Ті кляті почуття

Злишся – хочеш на горох
Плачеш – швидко йди в куток
Знаєш це все назубок
На повторі шов урок

Вагаєшся, а пан стоїть
Знає щось, чекає мить
Де у темнім погляді проснеться
Крапка, що надією порветься

Дитя іде шукать любові
Там
Де розірвуть до крові

Дівчинка моя.
Вір в себе так,
щоб навіть зірки слухали мрії твої.
Дівчинка моя.
Кохай так,
Щоб навіть земля чула ритм серця твого
Дівчинка моя.
Посміхайся так,
щоб посмішка твоя зігріла навіть сонце.
Дівчинка моя.
Радій так,
щоб сльозам твоїм від щастя
Заздрило навіть море.
Дівчинко моя.
Дихай так,
Щоб навіть вітер не чув свого шелесту.
Дівчинко моя.
Повір, адже ти Всесвіту дитя.
І все природа до ніг твоїх принесла.
Дівчинка моя…

Море хвилюється, а я все дивуюся.
Чом до мене ти прийшов.
Адже доля вирішила, щоб
Від мене ти пішов.
Пішов і з нею. В нову хату.
Там дитину свою колисати.
І вночі нову дружину зігрівати.
Не приходь до мене більше,
Колисай своє дитя.
Що було то минуло.
В долі так написано було.

Довгу шию має
І голівонька мала.
Стрункою ходою по парку гуляє.
Чарівними очима тебе в гості зазиває
Хто манить тебе дитя?
Хто жовтенький колір має?
Це маленьке жирафеня,
З дружбою тебе вітає.

І знову замріялася я.
Так хочеться туди,
де збиті коліна і ціла душа.
Так хочеться туди, де мама,
ще не сива.
І тато жартома в обійми
Тебе огортає.
Так хочеться туди,
де з братом сперечалися і
Довго в машинки гралися.
Туди…
Де шалено по вулиці
Гайсала дітвора
А матусі з вікна кричали їм :
,, Діти, вам додому пора!”
І знову замріялася я.
Як хочеться туди, де ти,
ще зовсім дитя!