Замість того, щоб дати пораду,
Як людині прожити життя.
Ти емоціям дай своїм раду.
Бо слова не знайдуть вороття.

Не осуджуй у гніві нікого.
Кожен хрест свій несе на плечах.
Промовчи і ні слова лихого,
Прояви краще ласку в очах.

Нам усмішка доречна й привітна,
Розм’якшить на секунду тягар.
Доброта твоя вічна безслівна,
Це великий Божествений дар.

Мабуть ввічливість нам допоможе
Віднайтися в людській простоті.
А манери нестримно хороші
Всім полегшать життя на землі.

Коли наступає в моменті
Слизька кам’яниста дорога.
Кінчаються всі аргументи,
Шукаєш у храмі ти Бога.

Потрібна від нього підтримка,
Щоб взяв тебе міцно на руки.
Доніс на щасливу зупинку,
Де закінчують плин свій муки.

По сьогодні ніхто не знає,
Де живе наш великий творець.
Хтось в іконах його шукає
І чекає щасливий кінець.

Але часом мені здається,
Що планета один організм.
Святе лише там відгукнеться,
Де присутній в живих моралізм.

Поселяється в чистім серці,
Де від вчора панує любов.
Там будує прозорі фортеці
Замість тисяч тутешніх церков.

Панує людськими руками,
Надихає творити добро.
Відшукати б його з роками,
Щоб спокійно на серці було.

В просторах дня в оковах ночі
Блукаю сам десь серед снів
Чого я хочу і не хочу
Чого не зміг і що зумів

Над чим я плачу чи сміюся
В чому безстрашний чи боюся
Чого навчаю я чи вчуся
Що я прийму чи відречуся

В полоні власних почуттів
Думки мов тіні йдуть за мною
В покорі знов тамую гнів
Життя моє тече рікою

І від народження за мною
Добро і зло десь за спиною
Ідуть невидимим конвоєм
Ведуть до вічного спокою

Ще не зійшли з орбіт світи
Ще ми йдемо нам треба йти
Ще кілька кроків до мети
Ще ми живемо я і ти

Вже нам нічого не змінити
Пора не вчитися а вчити
Вже трохи треба поспішити
Бо час іде а треба жити

А ми все йдем живемо мрієм
Добро і зло по світу сієм
Давно написане плануєм
Та одне одного не чуєм

P.S
Шукаєм в затінках тепла
Спадає привидом імла
Жевріє втомлена зола
Згоріло вогнище дотла

Знищити, спалити,спопелити
Вирвати і стерти із землі.
Як змогли ви люди подуріти?
Думають так ангели сумні.
Де поділи совість і відвагу?
Заховали крихточки добра,
Втратили до доброго повагу,
Сила зла скувати їх змогла.
В церкві на коліна припадали
І просили грошей, влади,слави.
Ви хотіли Бога обманути?
Щодо тримайте,так тому і бути.
Не врятує вас молитви сила,
Суть бо ваш добре зрозуміла,
І покута ваша не спасаєта Бог добрий він усе прощає.
Схаменутись може стати пізно,
Коли стукають косою в двері.
Прокидайтесь люди, не для того
Вас водили сорок літ в пустелі.