Край дороги
спориш розстелився,
У насінні довбуться пташки,
В пам’ять сон,
ще із ночі, вселився,
Повернув у минуле думки.

В ніжну юність, де очі горіли,
Молодечий де дух веселив,
В випускний,
де світанок зустріли
Й світлу пам’ять
назавжди лишив.

Веде стежка, вітрець повіває,
Підкрадається втома до ніг,
Все той сон доганяє, вертає
У минуле далеких доріг.

Ганна Зубко
29.09.2024.

Всміхнувся ранок
сонцем, позіхнув
Легеньким вітром,
вмить все оживилось,
В привітнім небі
птах крилом махнув,
Приємно дихалось,
дивилось, говорилось.

Легка хода,
стежина вздовж двором,
Від тину
голос півня доганяє,
Скрипуча корба
з цинковим відром
Криничною водою освіжає.

Усе приємністю
своєю бадьорить,
Роса у блиску
з тіні визирає,
Вернулася, нарешті,
ждана мить,
У кольорі веселки пропливає.

25.03.2024.