Знову лавочка поряд алеї,
Біжить збоку дорога в машинах,
Всюди рух, з всіх сторін біля неї,
Я між ними в коротких хвилинах.

З прохолодою вечір заходить,
Стоїть жовтень —
черешня зелена…
Підганяє годинник, підводить,
Вільний час закінчився
для мене.

Ганна Зубко
13.10.2024.

Мій ангел йде зі мною в ногу
Несе мене як нема сил
Мій ангел моя перемога
А за спиною пара крил

Мій ангел моя охорона
Він на сторожі моїх снів
Мій ангел праведна дорога
І він є світлом моїх днів

Мій ангел зажди є зі мною
Коли я ніби сам один
Мій ангел кличе мене в небо
До своїх ангельських родин

Привіт, коханий!
Не в змозі я в розлуці
більше жити.
До тебе я збираюсь на війну.
Не сердись, коханий, адже
я тебе люблю.
Кохаю так, що поруч хочу
завжди бути. І ось
зібралась я в дорогу.
День за днем і сотні
кілометрів позаду.
Стою я поруч і тихо тобі
на вушко шепочу :
,, Коханий мій я поруч ”
І сердце затремтіло,
як в зайча.
І лиш дзвін будильника
вернув мене в реальність.
І в ліжку знову я сама.
А на телефон прийшла смс
,, Кохана – я поруч, ти не одна!!!”

• Твір:

  Полонез на клавішах грала весна
  Лилась рапсодія прозоро-чиста,
  Весна не знала, що прийде війна
  Буде недоречною її врочистість.
  Вона ішла і розсипала квіти
  То тут, то там край дороги...
  А десь в підвалах ридали діти
  І повітряні лунали тривоги.
  І стихало все... Заплакала весна
  Вокзалами розлук і криком болю.
  Вона зрозуміла, що прийшла війна...
  І ридала весна по неволі...