Ми так любили і кохали
Разом не днями а роками
Усе що було й будували
Залишилось нічними снами

Тепер лиш спогади між нами
Наших стосунків або драми
Дороги стали вже мостами
Навіки впалими мостами

І тут я римами й рядками
Знов наодинці зі словами
Зажили вже на серці шрами
Наших стосунків або драми

• Твір:

  Лежавши на ліжку
  Котру добу
  В голові знову ця думка.
  Коли я помру..?

  Я помру десь у далекому
  А може вже й завтра
  Але так хочу добитися мрію
  Поки загоїлась рана.

  Мені інколи важливо
  Думати про завтра
  Тому що, нині ще драма
  А завтра загноїться рана.

  Але обіцяю, обіцяю..
  Думати про завтра
  Але поки я це думаю
  В мене з'явиться травма.

• Твір:

  Доброту людині зробити хотів, віддати тепло, ту що завжди так хтів.., віддав би я все.. до кожного грамма, лише блін скажи, що це не дарма.
  Віддам я всі сили з себе, щоб ти королева почувалася впевнено. Щоб ти не боялася, що тебе знову кинуть, поюзають, використають, та потім викинуть..
  Я зроблю все, щоб ти відчувалася кльово, так інколи роблю боляче, куда ж нам без цього.. Всі люди роблять помилки, в тому числі і я, але знаєш.. Варто потерпіти, і отримати те саме кохання, що хотіла щодня.

  Я хочу бачити усмішку на твоєму обличчі, настільки так хочу, як діти хочуть політати на птиці.
  Ми би з тобою зробили історію, ні.. не ту, що десь, колись там щось.. завойовують, а хоча ладно, завоювали б серця, ні.. не для нас, а для тих, хто розбитим ходить кожного дня.
  Хочу щоб люди були щасливими, хочу щоб в небі літали лиш птиці, а не калібри с-300..
  Насправді.. я хочу кохання.. Ні, не для статусу.. Для класної житттєвої драми.

  А ще я хочу.. Знаю.. Багато я хочу, але я хочу вдосконалювати світ, якщо за мене, ніхто це не робить.
  Я хочу щоб люди не знали біди.., хочу.. щоб в кожного батьки... вернулись з війни.
  Вернутися.. Вернуться. Но щоб цілими та незламними.
  Я хочу.. Я хочу.. щоб люди не знали депресії, щоб не різали вени та не харчувались таблетками..

  Якщо реально.. Хочеться дожити хочаб до двацятки, а то війна в Ізраїлі, Війна в Карабасі, та не треба кудась забігати.. Війна у нашій державі..
  Хочу.. Хочу.. та ще раз хочу.. відчути себе тим самим хлопчиною в 10 років, який після трьох уроків, прогулявав школу..
  Який після фізри, бігав в столовку, брав воду за 5 грн, та находив в цьому толку.
  Писати що я хочу можна вічно, тому варто взяти волю в кулак, та зробити те, чого давно в нас не вийшло.