Що за небо таке синє ,наче чисте,
Що за сонце таке яскраве , неначе гаряче.
Що за день такий чудовий , як радісна пісня,
Що за люди мої рідні , так весело сміються , наче кролики веселі.
Вони , небайдужі , як герої , хвилюються за мене,
Як , коти турбуються за своїх, наче рідних .
Вони , як кролики , весело говорять ,
Як веселка , настрій підіймають .

І так радіють, як від щирого серця,
Бажають миру та добра.
І веселяться , як від радісного дива ,
І цінять , як близьких своїх.
Бачу їх на вулиці , немов як бджоли літають,
І не соромлюсь перед ними , як мила собачка.
Бо вони , моя надія , як пліч-о-пліч,
Наша щира дружба , як природа з красою.

Музика дружби , це наче дивне щастя,
Мелодія душі , як на рідній мові.
Природна дружба , як символ любові,
Віра та надія , символи великої поваги.
Дружня атмосфера , це наче сильний дух,
Як символ єдності , наче героїзм .
Дружба , наче позитив , велика цінність ,
Культура , сильної душі.

І памʼятайте , справжня дружба- це найвища ціна,
Як від щедрості до життя, вона процвітає.
Справжні друзі , вони як ангели , нікого не зрадять,
Вони , як охоронці , можуть допомогти.
Як сильні люди , як рідні брати,
Вони будуть цінувати .
Отже треба , як неначе пташки , голосно кричати:
«Дружбу ніколи не розлити водою»!

В житті мало таких людей буває,
Таких світлих , добрих немов, як рибки.
Що, немов , як рідні , для мене люди,
Які , немов , як Бог , великі герої .

Можна з ними зустрічатись,
І гуляти з ними всюди.
Вони для мене , ще радість і сміх,
Немов , як сонечко , красиві.

Як , кролики , з усмішками своїми ,
Зі своєю добротою.
Що разом допомагають,
Незважаючи ні на кого .

Вони завжди,підтримують мене,як рідненькі,у різних ситуаціях,
Як бджоли , кличуть на вулицю мене,
Щоб разом погуляти , як рибка пливе.
Щоб разом , під яскравим сонцем , на березі Дніпра сидіти,
Щоб разом , немов , як шоколадку солодку ,зʼїсти.

Друзі – це скарб, що завжди з нами,
Поруч у радості і в біді.
З ними життя стає яскравішим,
Бо справжня дружба вічна і міцна.

• Твір:

  Друзі футбольчик покликали грати, а я вже не той.. Кажу хлопцям : "та нафік"
  Сижу я тепер та згадую ночі, реально були хороші..
  В 8 виходили, в 10 приходили, маму не слухали..
  Друзями з дитинства ми були та й будемо.
  В якомусь там 2017 з братвою на воду іграли, класно зіграли.., ну лан, проєбали,
  Але ніколи не кидали голову в низ, тому що за кожним програшем, був золотий приз.
  Хтось зараз в клубах різних іграє, а я вот сижу і реально скучаю..
  Скучаю по тих вечірніх прогулках, як ми з друзяками іграли а-ля в жмурки..
  Козаки та Розбійники з чуваками іграли, а зараз в 2023, кожен собі в майні будинок збирає...
  От би вернутись в старі часи, де були всі ми як мінімум радісними..