Я не знайшла потрібних слів,
Щоб про любов сказати.
Можливо, навіть річ не в тім,
Що хочеться мовчати.

А просто замість довгих фраз
Нещирих та банальних,
Я обирала один раз
В обіймах зігрівати.

І замість віршів, їх рядків
Я просто помічала,
Що ти обожнюєш зефір,
Якийсь десерт до чаю.

В дрібницях, в мріях, навіть снах
Та в погляді, обіймах.
Моя любов навік жива
Та не в словах, а в діях.

Коли я дивлюся на небо блакитне
Де хмари шукають свій напрям та шлях,
Коли помічаю красу гір величних
Та їх пишні шати у всіх кольорах

Коли я милуюсь веселкою, полем,
Та снігом, дощем, навіть співом пташок,
То знов наче вперше я стримую подих,
В думках за рядком вже з’явився рядок.

Та сотні дрібниць, навіть посмішки рідних
Дзвінкий сміх малечі, як чує душа
То знов розумію, що всі ці моменти
Складаються разом в поняття “життя”.