Іду куди ---
сама того не знаю,
Погляд веде,
а слідом я і тінь,
Щось фантазую,
дещо пригадаю,
Своє й колишнє
в кілька поколінь.

Крутиться вітер,
куряву здіймає,
Жменею листя
з дерева сипне,
Прокинувсь спогад,
в пам'яті кружляє,
Та зосередитись
мені він не дає.

Спіймала думку,
у собі відкрила,
Мене саму
дивує думка ця ---
Такого кольору
я б одяг не носила,
А осені він
дуже до лиця!

Чарує осінь, вабить,
в сум вганяє,
Шле прохолоду,
сонечком кивне,
Ніжним дощем
і щедрим поливає,
В густі тумани,
інколи, пірне.

19.10.2023.

Лежавши на ліжку
Котру добу
В голові знову ця думка.
Коли я помру..?

Я помру десь у далекому
А може вже й завтра
Але так хочу добитися мрію
Поки загоїлась рана.

Мені інколи важливо
Думати про завтра
Тому що, нині ще драма
А завтра загноїться рана.

Але обіцяю, обіцяю..
Думати про завтра
Але поки я це думаю
В мене з'явиться травма.