Я люблю людей
Та
Трішечки по-своєму

Некроєно
Під себе не ганяю
Я ниток на це не маю

Та хто ж то я така,
Щоб залазить в чужу душу
Наводить там порядки
Та тримати свої ланки

Ні, не змушую коня
Провозить мене пів дня
Ні, не змушую дітей
Позбавитись своїх ідей

Поодинці
В стороньці
Ну не лізь же
Ми не на одному боці

Чомусь,
на супереч словам

Мене ріжуть
Шиють
Кроють

Ліплять

Манекен для них я
Геть пустий, німий, без зору
Хочуть так,
позбавити мене позору

Для чого манекену сцена?
Будь проклята буденна сфера

Де люди
Всі живі
Крикливі
Наглі

За голосом своїм не чують
Без окулярів геть не бачать
З набитим его –
все для них пусте

Згоріла сцена
Палав їх час
Без манекена
Білого
В зимовий час

Тиша, ніч – і темрява густа,
Місто спить, мов тінь нежива пуста.
Ліхтарі, як примари у млі,
Гаснуть кроки в холодній імлі.

Цей час – для загублених душ,
Тут немає ні зір, ані втіх.
Лише музика тягне у мить,
Де безодня холодом спить.

Лине пісня, як шепіт в пітьмі,
Спати зовсім не хочеться в тьмі.
Бо цей морок, як мить на межі,
Вабить серце у сни криваві й чужі.

А одинокими ми будем там.
Самотньою блукатиме душа.
Із рідною душею нас
Розлучають небеса.
Під свій покров зовуть,
Коли приходить час.
Вік насолоди проживай ти тут.
Смійся, радій , плачь.
Тільки не забувай жити.
Наповнюй свій дім живою водою.
Адже одинокими ми будемо там.
І самотньою блукатиме душа.

Якась крикуча порожнеча
Душі від тіла тиха втеча
Припали пилом вже всі речі
Лишилась тільки порожнеча

Якась сумна фатальна тиша
Хтось на столі конверт залишив
Конверт з порожніми листками
То лист написаний думками

Якесь безглузде провидіння
Вільний політ або падіння
Води живої омертвіння
Любові щирої гоніння

Якийсь химерний довгий сон
Старенький храм і без вікон
Чисті полотна у ікон
В Письмі слова про Єрихон

Чиїсь знайомі голоси
Зважують душі терези
Ніби судилища суди
Душе моя не підведи

Твоє життя твоя дорога
Чи чув твій розум голос Бога
Твій шлях від рідного порогу
Борись здобудеш перемогу

Твої гріхи твоя покута
У теплі дні і в холод лютий
Душа до тіла є прикута
Плекай добро і зла рви пута

Твого життя винагорода
Нема тут виходу і входу
Ми на Землі людського роду
Плекаєм в вічності свободу