Мамо, ти вчила мене жити

Мамо, ти ніжність, ти світло і сила,
Ти найдорожча моя берегиня.
Вірно любила, завжди розуміла,
Навіть коли я ішов навмання.

Ти не тримала мене за рукою,
Давала можливість самому іти.
Вчила завжди лиш своєю головою
Думати, вибір робити, рости.

Ти не казала, що світ справедливий,
Але навчила не гнутись в біді.
В кожному слові – підтримка і диво,
В кожному погляді – сонце й зірки.

Пам’ятаю, як вперше я впав,
Ти не підняла – лиш сказала: “Спробуй”.
Так я дізнався, що шлях не легкий,
Але в мені є і сила, і спроби.

Ти не ховала мене від проблем,
Не затуляла долонькою очі.
Вчила дивитися в світ без прикрас,
Знати, що день не буває без ночі.

Ти казала: “Сумнівайся, шукай,
Не йди за натовпом – слухай лиш серце”.
І тепер я умію стояти без страху,
Знаючи, що в мене в грудях – фортеця.

Дякую, мамо, за мудрість і ласку,
За кожне натхненне і світлеє слово.
Ти вчила любити, терпіти, творити
І головне – лиш своєю головою!

Де б я не був, що б не сталося в світі,
Я пам’ятатиму кожне з тих слів.
Мамо, для мене ти завжди – всесвітня,
Вічна любов і найкращий мій дім.

• Твір:

  Я дякую Богу, що ми дочекались Різдва
  Та вже й "по Різдву", якось швидко, та ми дочекались.
  Я дякую воїнам, що наша страждальна земля
  Попри сльози та біль - так піднесено колядки співала.

  Я дякую мамі, що мені дарувала життя
  Так дуже давно - та це тільки сьогодні на радість.
  Я дякую татові за поради, підтримку й слова,
  Ті слова, які й досі у серці теплотою лунають.

  Я дякую дітям - синам, що зростають дубами,
  То гордість моя, моє щастя й коріння моє.
  Я дякую рідним і друзям, колегам і дуже пишаюсь,
  Що можу сьогодні те "дякую" сказати своє.

  Я дякую квітам і сонцю, природі навколо,
  Я дякую спогадам теплим і навіть болючим, сумним...
  Я дякую ранку, що все ж він, на радість, приходить,
  Я дякую кожному дню, бо ми в ньому живі.

  Сьогодні день "дякую" - але дякуймо кожного дня,
  Він не має повторення, але "дякую" має надсилу!
  Ще всі разом просімо у Бога, щоб скоро скінчилась війна,
  Щоб наша земля знову квітла від щастя та миру.

  Хай дякує кожен, в кого серце живе, а не камінь,
  Хай дякує навіть маля, яке вчиться щодня говорити.
  Бо тільки тоді, коли ми вдячні за все, що ми маємо,
  Ми більше не втратимо - ми зможемо тільки здобути.