Очима б річку обійняти,
Торкнутися всього і скрізь,
У тихі хвилі заглядати,
Де тінню кинув верболіз.

Траву погладити, мов гриву,
Неначе пасмо своїх кіс,
Зайти до лугу, до обриву,
Що конюшиною поріс.

Вдихнути вітер той жаданий,
Щоб прохолодою задів,
Та щоби поряд, над ланами,
Лунав все жайворонів спів.

24.02.2025.
Ганна Зубко

Тяглася стежка вздовж
по полю,
Пшеничний колос всюди зрів,
Ромашок цвіт і маків вволю,
У небі жайворонів спів.

Дорога поряд у камінні,
А збоку ряд тополь старих,
Манив, затягував до тіні,
Ховав від променів жарких.

Плелися коні з возом сіна
Під тарахтіння, скрип коліс,
Пара лелек убік летіла,
Виднівся берег, верболіз.

Ганна Зубко
11.10.2024.