Ну що ж сказать без матюків…
Коли його почати, то слів насправді не знайти.
Лиш вити і кричати.
Утома, страх і лютий біль,
Що душу забирає.
За що забрали діточок?
Отвіту ж знов немає.
Вже скоро мир,поможе світ,
Америка почула, ООН, ЄС…
Мовчать усі, війна їх не торкнула.
Не їх домівки вже нема,
Не їхня мама плаче,
Не їм нести горсти квіток на могилки дитячі.
Не їм болить, не їм тужить, не їм в страху тремтіти.
Вони чекають той момент, шоб вчасно засвестіти.
Кричати доблесно “Ура!Нарешті перемога!”
Для них усіх це просто гра,
і звісно не надовго.
Коли обридне їм усім у ігри кляті грати!
Чому ми платимо за те, щоб інших розважати.
Від їхніх слів, гучних, пустих
Не холодно, ні жарко.
Ну що ж сказать без матюків…
Мабуть лише три крапки.
Позначка: жертви
А світ би й далі воював…
А світ би й далі воював!
Чужими ж то руками…
Не впився кров’ю досі хтось
Й дитячими сльозами!
А світ кричить, що він почув, що буде помагати!
А що ж отримує народ?
Знов міни та гранати.
Під кулеметними дощами,
Замість квіток у саду,
В занепад канув юний цвіт,
Світові на усладу.
Усім начхати ж бо на нас,
Вони як в зоопарку,
Сидять і дивляться на це,
Даючи в руки палки.
А світ би й далі воював…
А я б хотіла миру!
Щоби ніхто не помирав,
І не лягав в могили!
Щоб діти грались без страху
у злагоді й любові,
а на обличчі посмішка,
А не сліди від крові.
Обстріл Львова 06.07.2023
-
У шоці Львів, такого ще не знав.
Таких атак на нього не було.
Влучив «Калібр» у житловий будинок.
Смерті, поранені, зруйноване житло.Старий будинок. Майже всі квартири
Перетворились в місиво речей.
Спустошення життя зсередини і ззовні.
Біль. Жах. Шок. Сльози горя із очей.Чому стріляли? Десь хтось побачив там
У зоні парковій військових і склади.
Але поцілили прямісінько в будинок,
Прості львівʼяни де мирно жили…Сказати нічого. Тільки слова підтримки
«Тримайся місто Лева і живи!»
Ридає Львів, та біль по всій країні.
Живе так Україна у війні…07-07-2023