Чудовий слід в земнім житті
Залишив після себе, сину.
Лиш дуже сумно на душі й самотньо
мов в осінню днину.
Я в небо свої очі підійму
З надією зустріти
Чудову посмішку твою,
Що так давала жити.
Чарівні очі голубі,
Наповнені любов’ю
Й душевну пісню у садку
Проспівану з тобою.
Та все дарма……
І вже немає радості п’янкої.
Застигла в серці пустота
Розлуки із тобою.
Той біль що в грудях так щемить
Не в силі пережити.
Його я Богу віддаю.
Чудовий слід в земнім житті
Залишив після себе, сину.
Лиш дуже сумно на душі й самотньо
мов в осінню днину.
Я в небо свої очі підійму
З надією зустріти
Чудову посмішку твою,
Що так давала жити.
Чарівні очі голубі,
Наповнені любов’ю
Й душевну пісню у садку
Проспівану з тобою.
Та все дарма……
І вже немає радості п’янкої.
Застигла в серці пустота
Розлуки із тобою.
Той біль що в грудях так щемить
Не в силі пережити.
Його я Богу віддаю.
Я вчуся з болем жити.

Як , памʼятаю , що світ такий сумний,
Як , сльози з-під очей ллються із ведра.
Що , як радісного сонечка , раніше не було,
І злі люди ходять ,як гнів у небесах.

Але , колись , як життя зміниться,
І , як рибки , всі встигнуть посміхатися.
Як закінчуються війни ,
Як зникнуть катастрофи.

Як сонечко , весело радіти буде,
Як діти золоті , будуть гратись з друзями своїми.
Як батьки , немов душею , будуть любити нас,
Як воїни наші, будуть жити, а не вмирати.

Памʼятайте , люди дорогі,
Що , можна все змінити.
І коли , цей світ , як веселка , зміниться найкраще,
І все тоді , буде , як в раю ,добре.

І тоді , можна посміхатися гарніше,
І не думати ні про що.
І світ , неначе так говорить:
«Добрим жити на цьому світі веселіше».

Так у нас війна і вам цього
не зрозуміти.
Так у нас війна; а ми
питаємося жити.
Так у нас війна,
а ми питаємось радіти.
І нових діток в Україні народити.
Так у нас війна і сердце
від болю плаче.
Так у нас війна і кожний день
прожитий, це нагорода,
подарена від Бога.
Так у нас війна і вам цього
НЕ ЗРОЗУМІТИ.