Для чого на світі з’явилася влада?
Чому за для неї втрачають людське?
Які її функції,тільки відверто?
Щоб не для піару,а на благо людей.

Чому так в суспільстві з давна повелося,
Що влада безкарна,все може вона?
Хіба ж не народ дав їй в руки закони,
І може не слід їй про це забувать.

Чому поліцейські,судді,прокурори,
Як тільки у крісла вмостились свої.
Забувши присягу що дали народу,
Ведуть себе так ніби Боги вони.

Залякані очі , лиш погляд з під лоба,
Бояться про владу у слух говорить.
Та там такі ж люди із плоті і крові,
Що просто забули з народу вони.

А може цю владу створили навмисно,
Щоб можна було винуватити іх?
Простіше кричати про не компетентність,
Чим стати й почати самому робить.

Ми будемо жити в страху і покорі,
Тягнути ярмо крізь роки і життя.
Допоки свідомо прийде розуміння,
Що влада це ми, що це наша земля.

Так що ж таке влада,хто може сказати?
У кожного відповідь буде своя.
А на мою думку,це сильний наркотик,
Залежність від неї ламає життя.

Моє земне життя –
Стежина в один бік.
І все його тепло
У пам’яті повік.
І вечори й світанки,
Улюблений дарунок,
Обійми ніжні мами
І юності цілунок,
Весни п’янкої коси
І рум’янці духмяні,
Такі бадьорі роси
І вогники жаданні.
І круговерть весільний
В таночку аж до ранку.
Сімейний шлях у парі
З світанку – аж до ганку.
І щебетання діток
Дзвіночками у серці.
Садочок, школа, зрілість –
Життя немов озерце.
Так струменить по долі
Невидимо в за осінь.
Вже відцвіли тополі
І посивіли коси.
Вже мудрості морщинки
Усе чоло покрили.
Усмішки дочки й сина
Давали жити силу.
Усю свою науку
Стараюсь передати…
І дочекатись внуків ….
Своє тепло віддати…
І за усе прожите
Подякувати долі
Й життя своє згадати
Немов волошки в полі.
З любов’ю подивитись
На весь земний свій слід.
І Богу помолитись
За свій щасливий рід.

… Заплющу очі –
й в небо піднімуся думками,
щоб синочка там зустріти.
Заплющу очі –
Й ніжно усміхнусь.
Згадаю час, коли були малі ще діти.
Заплющу очі –
А роки ідуть.
І ось мій син у юність вже полинув.
Заплющу очі –
Він подався в світ.
Поріг своєї хати він покинув.
Заплющу очі –
Вічність і життя…
Переплітаються стежки й дороги.
Заплющу очі –
А душа болить.
І з серця вже не викинеш тривоги.
Заплющу очі –
А війна бреде,
І дух її неначе спопеляє.
Заплющу очі –
А життя іде,
І долю кращу люд увесь чекає.
Заплющу очі –
Й думку в небеса я відпускаю,
хай пізнає Бога.
Заплющу очі –
й лицарів добра зустріну там,
небесна їх дорога.
Заплющу очі –
А уста тремтять.
– О Боже милий, як їх тут багато.
Заплющу очі –
В відблисках тепла Ти їх прийми.
Ти ж їх небесний Тато.
Заплющу очі –
І яскравий цвіт
Вже огортає вільну Україну.
Заплющу очі –
І душі політ відчує
Міць і силу до загину.
Заплющу очі –
Й Господа любов усі пізнають,
Хто Христа приймає.
Заплющу очі –
Й Діва пресвята
Усіх нас Омофором покриває.

… Заплющу очі –
й в небо піднімуся думками,
щоб синочка там зустріти.
Заплющу очі –
Й ніжно усміхнусь.
Згадаю час, коли були малі ще діти.
Заплющу очі –
А роки ідуть.
І ось мій син у юність вже полинув.
Заплющу очі –
Він подався в світ.
Поріг своєї хати він покинув.
Заплющу очі –
Вічність і життя…
Переплітаються стежки й дороги.
Заплющу очі –
А душа болить.
І з серця вже не викинеш тривоги.
Заплющу очі –
А війна бреде,
І дух її неначе спопеляє.
Заплющу очі –
А життя іде,
І долю кращу люд увесь чекає.
Заплющу очі –
Й думку в небеса я відпускаю,
хай пізнає Бога.
Заплющу очі –
й лицарів добра зустріну там,
небесна їх дорога.
Заплющу очі –
А уста тремтять.
– О Боже милий, як їх тут багато.
Заплющу очі –
В відблисках тепла Ти їх прийми.
Ти ж їх небесний Тато.
Заплющу очі –
І яскравий цвіт
Вже огортає вільну Україну.
Заплющу очі –
І душі політ відчує
Міць і силу до загину.
Заплющу очі –
Й Господа любов усі пізнають,
Хто Христа приймає.
Заплющу очі –
Й Діва пресвята
Усіх нас Омофором покриває.

Потертий шкіряний костюм,
І фари світять не яскраво.
Та в грудях стукає двигун
Іскра в душі все запускає.

Пробіг великий вже пройшов,
Тріщить вся рама і шарніри.
І ходова за всі часи,
Розбита на життя стежинах.

Фільтри забиті за роки,
Від цигарок , смолистих газів.
Все ж кашляє та йде вперед,
Машина має працювати.

Систему паливну також,
З роками нищать хімікати.
По шлангах ллється етанол,
Жене по крові тільки яди.

І кожен день із року в рік,
Виходить на маршрут машина.
Такий уже життєвий цикл,
Система так тебе створила.

І раз на рік на капремонт,
Відпустять трохи відпочити.
Та на техогляд заженуть,
Щоб знати чи ще маєш сили.

Отак проходить все життя,
Здоров’я й час віддав за статки.
А далі списаний як брухт.
Тупик немає більше траси.