Малий хлопчина запитав у дідуся,
що є життя? І чи нажився ти, бо вже старий?»
На це дідусь легенько усміхнувся
Та погляд був в очах його сумний.

А що життя? Стекли роки мов сни,
Кудись поділись наче і не бУло
Лиш залишились спогади самі
Про ті часи , що швидко проминули.

Був перший сон , як чисте озерцЕ
Бо то було дитинство моє миле.
Довірливо ми мріяли про все
Раділи від дрібниць,були щасливі.

А другий сон вже сяяв від краси
І в серці від любові все тепліло.
Закохані, замріяні часи,
Ще сил наповнені душа і тіло.

В турботах й праці був мій третій сон.
Сім‘я, робота,дім,усе зійшло як зливи.
А що життя? Немов і не було.
Колись малим був, а тепер я сивий.

Все прийде у свій час , ти жити не спіши
Хай буде в тебе , що у мене не
здійснилось
Наступний сон побачиш уже ти,
життя продовжиш, що мені наснилось.

17.12.22.
Автор: Верховчанка
(Людмила Сун-Дун-Чан)