В душі закінчилась війна -
А просто це таке життя.
Як в павутинні заплутали,
Звичайною війна вже стала.

Сиротами новини стали -
Ніхто їх просто не читає.
І план - «росія наступає» -
Вже жодним чином не вражає.

За звичку обстріли і смерті,
Весь страх до них війною стертий.
Апатія й туга долають
І день у день душу з’їдають.

Мир став давно наче месія,
В повернення якого вірять,
Але не дуже сподіваються,
Що за життя із ним побачаться.

Звикли до зашморгу війни,
Вже іноді боїмось змін.
А те, як в мирі буде жити,
То важко вже і уявити…

06-02-2023

У березні десь двадцять другого
Скінчилось СВО.
З під Київа тоді
Пішло російське зло.

А влітку двадцять третього
Закінчилась війна.
І почалось потворне
Скажене й зле життя.

Закінчилась тоді,
Коли всі зрозуміли,
Що швидкий контрнаступ
Можливий лише в мрії.

Коли всі припинили
З дня на день щось чекати.
Коли один від одного
Щось стали вимагати.

Коли за вдячністю від українців
Всі вишукались в чергу.
Коли у спорах «винен хто»
Стали здавати нерви.

Обстріл коли став черговим,
Наче іде за графіком.
Смерть й руйнування загубили
Своє, що було, враження.

Коли слова нові скінчились
Для росіян й їх армії.
Коли новини про корупцію
Війну у тінь відправили.

Коли почали обговорювати,
Де гроші далі брати.
Коли відпустки для військових
Щорічні розпочали.

Коли і влада розгубилась,
Кому іти в солдати.
І депутатів намагаються
Вже мобілізувати.

Війна скінчилась. Розпочалось
Смертю оздоблене життя,
В якому «йдуть військові дії» -
Проста новина чергова.

Живуть в якому як у клітці,
По замкнутому колу.
Як розірвати? Вихід де? -
Нікому невідомо.

Імунітет запрацював.
Вірус війни блокований.
Вже не смертельний і долається
Звичайною хворобою.

Життя із звичкою хвороби,
Що шрами залишає,
Неначе так і має бути,
Країною гуляє…

04-09-2023

Жизнь всю не так воспринимаешь,
Когда внутри войны живешь.
Извне - она совсем другая.
Извне ее и не поймёшь.

А изнутри война страшит
Своею бесконечностью.
Все больше кажется она
Обречена быть вечностью.

Не видно ни конца ни края.
Не верится, что все пройдёт.
Планы на жизнь все отвергая,
Завтра с каким-то страхом ждём…

Пробиться к будущему мыслью
Мы сквозь войну не можем.
Рабом становимся ее,
Истерика нас гложет.

Взглянуть извне нам на войну
Никак не получается.
Живем уже «в обнимку» с ней
И ею разрушаемся.

Как наркотическим дурманом
Мозг пропитался весь войной.
Как будто мира не бывает,
И жизнь не может быть другой.

Как рыбы бьемся мы об лёд,
Миром пытаясь жить в войне.
Не доверяя, что есть завтра,
Живем в сегодняшнем лишь дне.

С иглы войны спрыгнуть мечтаем,
Жизнь новую хотим начать.
Но горе, в душу проникая,
Войну впускает в нас опять.

06-08-2022