Подумками їду я додому ,
а сердце там моє живе.
Блукаю уві сні по стежках рідних,
дивлюсь у небо голубе.
Дивлюсь , як розквітає квітка
і метелик кружляє навкруги.
Я чую , як в гаї , соловей свою
пісню щебече.
Як жаби квакають в болоті
і котик до кицьки муркоче.
Ходить по лузі журавель і
кохану свою кличе.
Це все моє. Це все –
Україною зветься.
Де ще є така дивина на землі ?
Де ще розцвітає така красота?
Спитай у хмаринки, спитай у трави,
Спитай у блакиті, спитай в журавля.
Усі в один голос з любов'ю скажуть -
Лише в Україні багатство таке.
Лише в Україні герої живуть,
Лише в Україні найкраще усе!
Найкраще, найближче і рідне душі,
Що ціни не має та цінується нині
Як повітря, без якого задихаємось ми,
Як для спраглого водички краплина.
Україна! У слові одному
Вся сила і ніжність, теплота і відвага.
Така красота неземна - буде вічна...
Як і вічною буде Україна незламна.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
