У глибині серця таємниця закута в милість,
Журба довго тліє,ховається в ніч.
Вона підстерігає в кутку і примружує очі,
Журба - це співачка,що плаче щоночі.

Просякнута болем,печаллю та смутком,
Але чи всі знають,що - вчителька мудра?

Яка вкладає в нас сили,розпалює вогник в грудях,
Породжує досвід,який бачить у ваших очах.
Навчає цінувати радість і щасливі дні,
Журба надасть вам крила,щоб піднеслись до неї ви.

Прикриє своїми коли очорниться небо,
Журба - наш поклик,який розвивається в серці,
Журба - подарунок, свобода і чесність.

Через гори і доли,
Пропливав я річки.
Через степи і поля,
Я ішов в далечінь.

Я шукав дівчиноньку,
Що як квітка цвіла.
Я шукав голубоньку,
Що як вітер співа..

Не знайшов дівчиноньку..
І весь квіт помирав.
Не знайшов голубоньку,
Й не почув співу я.

Повертався я долом,
Де річки і поля.
Помирав я з журбою,
”Де дівчина була..?„