Вже стіною повис
непроглядний туман,
Ніч приспала в обіймах
й лишила,
Сива сонна трава,
всюди сивий бур’ян,
Пелена, наче, ранок накрила.

Вмить осіла стіна,
коли промінь упав,
Й кудись зникла,
зовсім розчинилась,
Заблищала роса,
наче бісер, між трав,
Освіжитись земля умудрилась.

30.01.2025.
Ганна Зубко