Стихли вулиці, місто дрімає,
Сон про мене, здається, забув,
Та не ніч — у вікно заглядає,
Проганяю як можу свій сум.

Знов рядки,
їх рука швидко пише,
А не встигне — назад не верне,
Поміж стін чотирьох я і тиша,
І ще кіт край подушки сопе.

Ганна Зубко
24.09.2024.

• Твір:

  (Велика біль)

  Я залишався завжди гордим
  Та й плакати.. я не хотів
  Але вона зробили боляче
  Тоді і справді, я зумлів.

  Просив у неї лиш кохання
  Получив знову страждання
  Але обіцяла, та й клятву начебто давала
  Що подолаєм гори всі.

  Но в котрий раз розбили серце
  Просто взяли та й пройшлись
  І через дні, через всілякі ті моменти
  Більш боляче ставало, лиш мені.

  І начебто й забув
  Та вроді все гаразд
  Но прийшовши в школу
  Побачив її в котрий раз.