Блукав я каридорами сумніву,
Страх був що не справлюсь,
Не справлюсь із даними мені завданнями,
Но прокинулася Любов,
Любов до СОНЦЯ,
До того СОНЦЯ що в глибині,
До того що світить із глибин,
Та вийшов з каридору,
І розвіяло сумнів.

Блукав я каридорами сумніву,
Страх був що не справлюсь,
Не справлюсь із даними мені завданнями ,
Но прокинулася Любов,
Любов до СОНЦЯ,
Та вийшов з каридору,
І розвіяло сумнів.

Коли не любиш тіло своє миле,
І в дзеркало дивитись не схотіла..
Коли закрилась ти в собі ,
Й закрились сили.

Під ковдрою тобі вже краще стало,
Й ділитись всім ти з нами перестала..
Я зрозумів, що ти доросла стала,
Й важке завдання тебе огортало.

Ти полюби себе й пробач страждання,
Яке життя доросле готувало.
С під ковдри вилізь і знайди пізнання,
Що це завдання всіх нас огортало...