Здається день
з ноги не тої встав,
Іще ні разу
сонцем не всміхнувся,
Ріденьким снігом
зиму нагадав,
Легким морозом
всього доторкнувся.

Крутився вітер,
в день той заглядав,
Піднявсь у небо,
промінь звідти кинув,
Літав- кружляв,
усе в нім обіймав,
Злегка трусив
червону горобину.

10.12.2024.
Ганна Зубко

Все плаче осінь, йде дощами,
І сірий шлях вже почорнів,
Сумує днями, вечорами,
Осипавсь клен весь, споганів.

Порою сердиться вітрами,
Птахів до неба підганя…
Дитинства осінь за роками,
Село і хата, вся сім’я.

Північний вітер з річки віяв,
Котив подвір’ям листя, гнав,
Трусив дощем дрібненьким,сіяв,
Стукав у вікна, заглядав.

Дорога теж в вікно дивилась…
Тягнулась стежка повз тинів…
Бабуня пошепки молилась…
Кіт на колінах муркотів…

05.06.2024.