Десь загубитись — в лісі, в лузі,
Чи у снігу, чи поміж трав,
Сухій, слизькій нехай дорозі,
І щоби вітер пригортав.

Його свободою обвитись,
Спуститись пагорбом крутим,
В річкову далеч задивитись
Під чистим небом голубим.

Хай дощ бере в обійми мокрі,
Мороз пощипує, трясе…
В такі приємні миті, добрі,
Надіюсь, доля занесе.

27.12.2024.
Ганна Зубко