Її любив він, руді коси
На плечах розвівав,
Де б не ходила вона боса —
Услід птахом літав.

Кружляв той вітер, задивлявся
В ту осінь, обіймав,
Рудим волоссям милувався,
У косу заплітав.

Вона ж пішла, в туман, росою,
І зник там слід, пропав,
А він за нею, за рудою,
Кружляючи, зітхав.

19.05.2025.
Ганна Зубко

Веде погляд у тиху долину,
Кольорів куди жовтень додав,
Крався вітер, все дихав у спину,
Мов пришвидшити
кроки бажав.

Сипав золотом клен,
в сонці сяяв,
Задивлявся на хвиль верболіз,
Хміль все плівся, часу не гаяв,
Зарум’янений вгору поліз.

В холод хвилі
рукам заманулось,
Біжить погляд, водою бреде,
Знов трава
біля ніг сколихнулась,
Вздовж долиною стежка веде.

01.11.2024.
Ганна Зубко