Куйовдить вітер листя ніжне,
Ще не зістарилось — весна,
Із кожним днем до літа ближче,
Де спека сильна, затяжна.

Втекти б від неї, обминути,
Мерщій в тінь осені зайти,
У листопад її пірнути,
В глибоку тишу, у думки.

15.05.2025.
Ганна Зубко

Вже неважливо в яку пору
На кручу зійду і згори
Вестиму з хвилями розмову
Про всі минулі ті часи.

Як очі пестили, любили
І річку, берег, і луги,
Завжди думки туди летіли,
Коли на відстані були.

В весну ту, зиму, літо, осінь
Знов зазирнути б, ще зайти,
Перед очима вони досі,
Ті берег, річка і луги.

14.11.2024.
Ганна Зубко

Бачу сон, а у нім береги,
Бігла хвиля, до мене спішила,
Босих ніг доганяли сліди,
Та віталась верба, шелестіла…

Ненадовго б туди, якусь мить,
Де давно вже, давно не ходила,
Все кортить мені і болить,
Так болить, що терпіти несила.

Знов зайти, упірнути в те все,
Подих вітру на собі спіймати,
Зазирнути в старе джерельце,
Поміж трав лугом, гаєм блукати

У минулому броджу щодня,
Там ніколи не томляться ноги,
Дивовижна частина життя —
Та природа, стежки ті, дороги.

01.09.2024.