Весна дивує — грім гуркоче,
Грозою березень віта,
Тихенько в сутінках стукоче
Дощ біля кожного вікна.

Тільки поріг переступила
Гроза і зникла, тихо скрізь,
Заночувати ніч впустила
Сон, а чи сам крадьки проліз.

Як завжди, місяць не йде спати,
Зі сном не друже, ну ніяк,
Сова береться щось казати
Та раптом говір, мов, закляк.

У домі тиша, між дворами
Короткий голос пес подав,
Ніч позіхала поміж снами,
Годинник стрілками ганяв.

13.03.2025.
Ганна Зубко