В лісі весняному таємно цвіте квітонька,
Де рікою золотою весна зустрічається зі стрункою осокою.
В очах твоїх вогник кохання горить,
Мов яскравий промінь, що розквітає у теплому світанні.

Квітонько моя, ніжності виткала в корону весняну,
Волоссям дзеркальним доторкнулась до сонця.
Твої уста – таємниця слів кохання,
Що летять, мов перлини на ніжному ланцюжку мрій.

Весняні квіти в повитих пелюстках ковзають
В твоєму обіймі, де кохання вишивається нитками щастя.
Крізь час, ніжно, як пісня стародавня,
Лунає голос твій, найкраща мелодія кохання.

Ти – казкова жінка в чарівницькому обличчі,
Серце твоє – вірне, мов старовинний годинник,
Що б’ється в такт кохання, як ритмічний вальс,
І весняний вітер грає в твоєму волосі тонких вальс.

Любов твоя – як квітка, що пахне на весь світ,
Мов ранок променистий, коханням зігріта.
Велике серце твоє, як кришталева ріка,
Несе весняні води щастя у вічну мить віку.

Кохана моя, в тебе криються всі кольори райські,
Ти – весняна зоря, що в серці моїм розцвітає.
З тобою час мов зупинився, летять хвилини, як птахи,
І в кожну мить – яскраво сяє наше кохання світле.

Так нехай тепле коханням вогким пригорне нас,
Мов весняне сонце, ніжно зігріє в обіймах.
Твої очі – вікно в щасливий світ, чистий і ясний,
Квітонько моя, ти – диво, що в гарній ноті вічно молоде.