Ніхто так уважно не стежить за вами,
Як люди яким ви вже не до душі.
Ті люди які за життя краще знають,
А в гучнім застіллі вони мудреці.

Вони як історики,чи літописці,
І ваше життя по секундам у них.
Завжди порадіють за ваші невдачі,
А посмішки ваші отрута для них.

Ці люди в розмові, оратори слова,
Нема в світі тем ,щоб не знали вони.
Наука,політика,війни й кохання,
Про все це із матом пояснять вони.

З такими людьми завжди дружба цікава,
Коли за столом, то повага і лад.
А як розійшлися у сторони різні,
То можна і брудом тепер поливать.

Ці люди не винні такий їх характер,
Від чорних думок по чорніла їх кров.
Навіщо робити життя яскравішим,
Як можна кричати що інші багно.

В оточенні кожного є такі люди,
Які від токсичності ніби чумні.
І їх не повернеш на світлу стежину,
Бо в пляшці і злобі застрягли вони .