Жовтень сів на золотому престолі,
Навішав дощ гірлянд на верховіття,
Депресивне небо наплакалось вволю
Міняючи свою палітру.
А я спогади збираю в осінній букет,
Стає від того сумно мені,
Холодної ночі темний силует
Усе маячить в пустому вікні.
Жовтим листям завіяло світ
І те щасливе літо не вернути
До тебе думок безкінечний політ,
Мені тебе ніколи не забути...
Ну і що, як засипало листям доріжки?
Не біда, що літо минуло й нема.
До щастя лишилося трішки-
Всього лише одна сльоза...