Милі дні, усі схожі, привітні,
В квітах, зелені,серпня дні, літні,
Та з’являється те, що не треба,
Отой грім серед ясного неба.

Хмара сонце умить заслоняє,
Та холодним дощем поливає,
Не ховаюся, йду, не тікаю,
Ловлю краплі,в долоню збираю

Настрій ближче стає до погоди,
До навколишньої природи,
Під дощем походжу,вітер стріну,
Вгору,вниз,
всюди поглядом кину.

На дзеркальні калюжі погляну,
Ненароком, навмисне
в них стану,
Під дощем постою просто неба,
Виявляється, це мені треба.

17.08.2024.