-
Думки мої заполонив
Прекрасний хлопець з ЗСУ!
Зелений колір тих очей
Залишив розум мій без сну!Я кожен день хочу почути,
Лише хвилинку приділи.
Що ти живий, що все в порядку,
Почути сміх твій голосний.А як кричить і вилітає
У мене серденько з грудей,
Коли дзвоню тобі, а виклику немає;
Коли пишу, а відповідь ще досі не лунає!Мені наразі соромно це все писати,
Бо зараз ТИ на фронті, а не я!
Не я під обстріли ходжу і засинаю,
Не я молюся вижити зрання.Не я сиджу в окопі, говорючи з батьками,
І сльози ллються із очей,
Бо ти не знаешь, як сказати мамі,
Куди вас знову відправляють до тепер...Як страх за рідних і себе
Охоплює тебе від ніг до голови.
Як зараз важко тобі нести автомат
Та йти вперед, втомившись та без сил!Тримайся, рідний мій солдат!
Я поруч завжди біля тебе,
Чекатиму із вірою в очах,
Чекатиму завжди з теплом у серці!©_Alex.aaa_virshi_
Позначка: захисник.
Не сумуйте за ранком минулим
-
Не сумуйте за ранком минулим,
І за днем, що минув, і за ніч.
Не жалійте за словом, за ділом,
Чи колись вже загублену річ.Не сумуйте, а дякуйте Богу,
За цей ранок та дні дощові.
Та й за ночі ще й досі холодні -
За все дякуйте в своєму житті.Уявіть на маленьку лиш мить
Ви солдата в холоднім окопі...
Ноги й руки, холодні, мов лід,
Ледве ходять в брудному потопі ...Мокрий одяг до тіла прилип,
Шапка мокра....усе мокре на фронті.
В грудях - стук, а, може, вже й хрип...
Бо ж солдат - теж людина із плоті.Бо солдат - то не робот, людина!
Він воює як робот, та все ж!
Мерзне там, у окопі, дитина,
Хоч нема її гідності меж!Героїчно стоїть на сторожі,
Хоч й хворіє, напевно, як всі...
Та позицій лишити не може,
Бо він - воїн, бо він - захисник.Бо в руках його - наша свобода,
Спокій вдома та наше життя.
Бо в руках його - мир й перемога!
Хоч і холод нестерпний в ногах...Уявіть на коротку лиш мить
Наше ліжко й окопи холодні...
Уявили!? То ж Бога моліть
За здоров'я всіх наших героїв!