Одинокий місяць...він в печалі...
Все пливе в безмежні, вічні далі...
Таємницю Всесвіту дарує,
Своїм блиском цілий Світ чарує.
Він магніт для мільйонів очей...
Кличе, манить в безодню ночей...
Відбивається ритмом в серцях,
Поцілунком у ніжних вустах…
Все у небі космічнім гуляє…
Людські душі від болю зціляє.
У хвилини втішає важкі,

Зачаровує, тішить у сні…
Лине сам у безмежний Світ...
Його дім бути серед орбіт...
Але зірка, як іскра світла!
Поманила його і зникла...