Десь за обрій ховається сонце:
Помаранчевий, зоряний знак…
Завмирає так трепетно серце -
Від краси, що зворушує так…
Засліпила чарівністю море,
Закрутила в танок Небеса -
Надзвичайна, зворушлива врода,
Розпорошує знов чудеса…
І гуляє вона на просторі -
Найвеличніша з поміж дивин…
Її подруги вічнії Зорі,
Мерехтять із космічних глибин…
Краса з легкістю в гори несеться,
Зачаровує душі, серця…

Вона осінню знов обернеться,
Листям з золота звітриться вся…