Мовчки обняв… дорогу бачу…
Не чую холоду, тепла…
Назад вертаюся… не плачу…
Сумна, збентежена, одна…

Ти там, я тут, із снів обійми,
Через роки той біль несу,
Нас поєднає вічність, прийме
До молодого вже стару.

Візьмеш в свою мою долоню,
Очима посмішку сипнеш,
Збентежусь, слова не пророню,
Ти ж заспіваєш, пригорнеш.

Твій голос, вдачу пам’ятаю,
І школу, й клас, і ті роки…
Не ношу квітів, не саджаю,
Пробач мене! Прости, прости.

21.05.2024.