війнуло війнов
спека і лють
перевертали
гОри глини
догори
над наші голови
і бог
богато був
із нами там тоді
і з кождим з нас
у хрестику
у серцю
в стИснених зубах
розшкірчених негОлених губах
під на павУки змрУжених очах
стиснЕних в камінь пальцях
прикипІлих к теплій зброї
з ним
було легше як без нЕго
і тільки він був
між тобОв
і тим смертельним жЕлізом чужим
яке тебе шукало пильно
у складках ритої земли
воно ретельно пОрпалося всюди
де мОж тебе булО знайти
коли роз’ятрене те мотовило
знаходило живе
то нам усім
на сій малій земли
навіки чувся утоплЕний чавк…
і безконечне роздирання плОті
один-одненький зОйк
і схлип душі скаліченого тіла
бринів беззвучно в голові
«НЕ ТИ !
і
НЕ ТЕПЕР !»
і це
давало сил
бо вперше
тАк
коса пронЕслася
тебе ж бо не скосИла
і бОронь боже
тебе
і на твоїй-його земли
і ти
живий
здоровий
і ще рАз хрещЕний
пОпри тЕ
що душу кОгось із братів
від нас забЕре
димом-порохАми
в небо
йся війна
тебе лишИли воювати
і жити далі
за усіх
за отченаш
за маму з татом
за дідів і внуків
і за любов
останню
тепер тИ
до неба маєш мУс оддАти
врагам
усю цю лють і спЕку серць
полеглих і живих

най бог все береже тебе
у всіх твоїх дорогах

тепер
і ти
готовий боронИть
як він

так і живи

вкраЇнь

за мертвих і живих
і ненароджених

й полеглих