Були б в мене крила ---
в село полетіла,
Туди, де дитинство пройшло,
Де юність настала,
в батьків де зростала,
Усе так давно відійшло.

Пройдусь берегами,
посиджу на обриві,
Де мріялось та не збулось,
Стежками дитинства,
що й досі ще милі,
У пам'ять вінком все сплелось.

Піду по дорозі до рідної хати,
Ні мальв, ні бузку --- пустота,
Й хатину тепер не впізнати,
Стоїть, як сумна сирота.

Так боляче серцю,
провину я маю,
Прости нас, хатина, прости!
За зраду-розлуку
себе лиш картаю,
Спалила власноруч мости.

11.09.2022.