Дяка усьому, що було,
І за присутнє вдячна,
Що несподівано прийшло,
І бажане, і лячне.

У ньому сльози, біль і сміх,
Страх із великими очима,
Стежок немало і доріг
Проклала доля, звила.

Йду, озираючись назад,
За сонцем йду, у захід кличе,
Встеля дорогу листопад,
А тихий дощ вслід моче.

Ганна Зубко
07.10.2024.