Втікала від розлуки в осінь...
Ховалася під кронами дерев...
Листопадом посипалось
волосся...
Вона не знала, де сховатись ще.
У її погляді застигла згадка,
Блакитний спомин тихо проводжав...
Була раніше в серці казка -
Минулося, все час забрав.
Холодний вітер доторкнувся скроні
І снігом білим загорнув лице...
Зимовий лютий вже стоїть у домі,
Завмерло все в глухому аніме…
Оговталась із пролісками в лісі,
Шуміли весняні дощі...
Звітрилося волосся
по обличчю,
Хмаринки подруги у літо провели.
Тепер: ні дощ, ні сніг, ні вітер -
Спинити її долю не змогли.
Кульбаби, мов віночки світла,
В її обличчі сонцем розцвіли…
Сумна печаль - чарівна осінь…
Зима холодна - прощавай!
Перестрибнула в літній простір…
Життя прекрасне -
зустрічай!