Vozik і Тільт похожі слова, думаю тому що, синоніма два.
Vozer в тільті ще з 20 року, так.. Зірка зробила жорстоко.
Потім Вовчик в 21 сів, на Кіндера повівся, та й знову підсів..
Та й знов тільта на кілька днів він схопив..

А потім що? - а там вже й Зима, з 17 по 20 лютого у нього знову біда..
Та сама Перемога, що (Віннером) звалась, а насправді програла, тому що.. швидко здалась..
Не вивезла Vozika, та й Vozik в тільті, кожна друга на вулиці була, наче вона..
Але це лиш фантазія Vozya твоя.

23 Рік - і тут наче принцеса.. Любив її серцем, кохав мов чудесна..
А насправді виявилась фальшем, чи фаршем.. навіть не знаю.
Но гнидою дешевою вона оказалась.
А погляди були хороші та честні, тому що результатом, було те.. що VOZIK в депресії)
Вроді пройшло, і тут новИй кандидат, но я вже не поведусь.. хоть якір через високий літак.

ШАНС БІЛОЇ КРАЛІ

У Карпатах наших зимонька-зима,
Шуби поховали ми усі дарма́,
Й чоботи зимові нам прийшлось виймать,
Знову білу ковдру ними потоптать.

Квітень. Скоро Пасха. Але білий сніг
По усіх усюдах знову в нас проліг.
Квітоньки накрились білим килимо́м,
Хоч давно не спали вже зимовим сном.

У дуеті з вітром ле́гкий морозець
По Карпатах ходять знову навпростець.
Білая перина з легкістю лягла,
Все у білі шати знову одягла.

Зіроньки-сніжинки в легкому танку́,
Всі кущі й дерева в білім кожушку,
Тих сніжинок танець й музика зими́,
Де не кинеш оком – всюди килими́.

Милує це око, але ж квітень в нас,
Квітнути усьому підійшов вже час,
А тут біла ковдра кралечки зими́
Й помахи у танці білими крильми.

У моїх Карпатах кралечка зима,
Хоч уже прощалась з нами усіма.
В квітні повернулась, нам співа романс,
Скористала краля повернутись шанс.

07.04.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 979522

зима вітерцем безпорадно свище
вже весна - на порозі, її стрічай
хмаринки здіймаються все вище і вище
зітхає з полегшенням в полі ручай

сонце проміннячком звеселяє землю
дарує нам радість, віру, надію
про щось неймовірне я серцем римлю
й не відпускаю від себе мрію

прокинулась зі сну рідна ненька наша
пустила паростки в нове життя
хай буде щастя всім повна чаша
хоч природа творить все до пуття

встеляється килимом зелененьким
зразу - на сонці, а потім - в тіні
милуюся краєм своїм дорогеньким
й жити так хочеться в ньому мені

бруньки з дерев шлють весняний привіт
гілки радіють новеньким обновам
тануть сніги, в барвах бринить первоцвіт
як прощальний танок зимовим оковам

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Ви відчуваєте, що вже прийшла весна?!
Чи бачили останні сльози хуртовини?!
То до останнього ще бореться зима,
Показує, що має повно сили ...

Та де ж та сила, коли вже листок
Так ніжно піднімається з-під снігу!?
Коли трава готує килимок
З весняних квітів, ніжних та красивих.

Коли і сонце посміхається крізь сніг,
Немов би каже до зими: "Пора тобі в дорогу!
Ми вже без тебе далі зможемо іти,
Ми не одні - ми поруч із весною!

Іди спокійно, зимонько- зима,
Бо прийшов час тобі відпочивати.
А ми так прагнемо весняного тепла!
Ну, все, бувай, весну йдемо стрічати!"

Вже березень, найстарший син весни,
Ввійшов в свої права, хоч ще й сніжок кружляє.
Дав він ще трохи часу для зими -
Щоби вона із нами попрощалась.

Ну, що ж, красуне наша весняна,
Ти там із квітами й теплом вже не барися!
Бо ми так хочемо вже миру і тепла!
Бо ж ми так хочемо квіток, трави і листя!

Щоби все зеленіло, пахло і цвіло,
І веселкові барви грали самоцвітом!
А ще б нам миру - принеси й добро
Для України нашої і для усього світу!

Причаїлася холодна зима,
Не хоче покидати нас,
Вітер крильця свої підійма,
"Прихід весни ще не час!"...

Але природа хоче тепла,
Щоб сонечко лагідно світило,
Щоб скоріше прокинулися ліси і поля,
А холода як найшвидше відступили...

Зима морозцем землю вкрила,
А весна, хоч на хвильку, сонечком її зігріла,
Зима трішки сніжку пустила,
А весна, дощиком, земельку полила...

Змагаються все, а пташки співають,
На галявині свої танці затівають,
Таким чином весну закликають,
А холодну зиму проганяють.

Зима голівкою махала,
Все йти не хотіла,
Та весна її з посмішкою зустрічала,
Приколихала і теплом зігріла.

20.02.2023. С.М. Онисенко

За вікном віртуозно кружляють, танцюють сніжинки.
Несподівано стало тихо, заворожуюче красиво...
Ті невагомі, сріблясті, мікроскопічні пушинки
Встеляють рідненьку землю трохи несміливо.

Дивлюсь у відкрите вікно та милуюсь
На той нескінченний й безперервний рух.
Лютий... Може, хоч тепер накінець дочекаюсь
Пухнастої, ажурної ковдри, що захоплює дух.

Нехай порадує людей білесенький сніжок.
Ще й покличе собі на підмогу легкий морозець.
Подаруй, зимонько, білого щастя з ріжок.
Надіюсь, що він - перемоги провидець.

Цей лапатий, казковий, зимовий гість
Хоч трішки поховає під собою воєнні руїни.
Хай завітає до наших воїнів, до міст, передмість,
В села, гори, ліси й поля України.

Романтично падають за вікном сніжинки.
Заспокійливо навівають обнадійливі думки.
Може, то вони зітруть з очей українців сльозинки?
Ми б прийняли перемогу з їх доброї руки.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Білим, мов фея, фарбувала водойми й діброви.
Хурделицею замітала гори та ліси.
Залишала в снігах сліди - кінські підкови.

Забігала в села, хутори й міста.
Білосніжним простирадлом мило розстилалась.
Мить появи красуні - красива, врочиста.
Іскорками під сонцем земля загорялась.

Пухнастий, модний одяг одягнули дерева.
Дахи будинків прикрасили пишні шати.
Правила світом справжня королева.
Вже - лютий. Потрібно поспішати.

Сердечка на сніжку кохання малює.
В горобини та калини - білесенькі корони.
Пташина з верховіть щось приємне віщує.
Гілки під сніговою вагою похилили крони.

Мороз чеканить візерунки на шибках.
Іскриться на деревах той срібний іній.
Земля - в снігах, немов у шовках...
Вже на них - безліч лижних та санних ліній.

Ніжно вранішнє сонце прикрашає зиму
І служить їй вірно цілий день.
Місяць долає нічну жагу невтолиму.
Пливе між зорями. Ранок каже: "Дзень-дзелень!"

Зима сягнула свого розквіту й чудо-краси.
Їй - вдячні люди й все живе, що є навкруги.
Казково виглядають ріки, гори і ліси.
Зимова фея в природі - час спокою, рівноваги.

Марія Маринченко (Марічка Ясен)

#МарічкаЯсен #поезіяМарічкиЯсен #віршіМарічкиЯсен
#МаріяМаринченко #поезіяМаріїМаринченко #віршіМаріїМаринченко

#віршімоєїдуші💛
Оттак диво-дивина,
Місто вкрила пелена.
Все навколо білим стало,
Мов хмарки порозкидало.
Гілочки дерев срібляться
І дахи усі іскряться.
Ці дрібнесенькі сніжинки,
Схожі на легкі пушинки.
На плече до нас сідають
Та, на жаль, швиденько тануть.