Вони хотіли нас зламати
Поки плакала старенька мати!
Я захищу, я відстріляюсь!
Сину стій..! – Я відбиваюсь!
Вона сиділа у підвалі
Чекавши лиш відбою
Прийшовши син із-того бою
– Мам, трьохсотий, мам, герой, я!
І потекла сльоза у мами
Дивлячись на сина!
– Я казала у Європу!
– Мам, я краще тут залишу жопу!
– А поїхали у Польщу, було б краще!
– Мам, я без руки, але залишусь, я ще!
– Трішки ампутують, та повернусь!
– Там є мій друг! Та його теща!
– Я з моїм другом хоч в вогонь та воду!
Ми покажем – українську роду!
Ми розкажем хто ми є!
А краще не зациклюйся ти на своє!
– Сину, досить вже тривог нам!
– Можна у Єгипет, для нас двох там!
– Який Єгипет, ти про що!
– Тримай всі гроші, їдь на всьо!
– Потрать ці гроші, відпочинь!
– але герой – твій син!
Він дивився смерті в очі
Не боявся темні ночі!
Я в полі зупиняв три танка!
Не боявся смерті ранком!
– Я знову встояв до кінця!
– Я бачив як вбивав бійця!
Я справді, зовсім не боявся!
Я був у Бахмуті, біля Попасна!
Стріляв з АКа, я був штурмовиком!
Я мав конект із снайпером!
І він казав :
– В окопі був, я часто носом смерті чув
Я слухав – як кричать бійці!
По типу – в нас трьохсотий, без кінців!
Одна рука у тій сторонці
А права біля охоронців!
Він получив велику біль!
Але вони здолали бій!
І повернувся син до мати
Щоб обняти знов її
Але лиш там записка мами
*- Сину ти – герою мій! *
Я бачила кровавий бій
Я бачила як ти боровся
І не в Єгипті я була!
– А поряд разом, з охоронцем!
