А на вулиці холоду дихання,
Вітру ніжні пориви і краплі дощу.
Ледь помітні сліди на асфальті
І я біль свій теж відпущу.
Парасолю тримаю в руці,
Бо потреби немає ховатись від зливи.
Хай шалену цю біль заховають стихії пориви.
А на вулиці сиро і вогко, як в моїй душі.
І не можу зігрітися каміном й гарячим глінтвейном.
Я б хотіла в обійми, до моря,
Кудись і мерщій.
Але знову дивлюсь за вікном я на зливу.