Він поруч,дім поруч..
І тихий полину дурман.
Знов тиша,знов шум
Місто,люди.
В очах його бачу дурман.
Він захист,він мрія,він щастя.
Він мить,він війна,він любов.
Біжу я від нього й до нього стираючи ноги у кров.
Він зник, дім руїна…
І згарище душить чомусь.
Не чутно дурману полину,
До нього я знов не вернусь.
Він тінь, він омана, він мряка.
Він вічність,він пустка, ніщо.
Душа мов скадена собака
І їй не потрібен ніхто.