Тривога в серці,в голові , в думках.
Тріпоче горе в грудях,наче птах.
Замкнулося коле з болю і страждань,
Замкнулось від невчутих всіх гукань.
Кричить народ мордований,стражденний.
Сміється кат ще досі не знищений.
Мовчить весь світ,немов німий із роду.
Їм ці страждання дарять насолоду.
Пролито сліз моря,ні – океани,
Народ кричить,печуть від болю рани.
Молитви линуть в кожен кут планети,
І всі ми ждем омріяну вендету.

Згрішила я коли тобі клялась,
коли дивилась в очі і мовчала.
Згрішила коли вперше віддалась,
Згрішила коли в церкві я збрехала.
Прощення я просити не змогла
Тобі я правду так і не розкажу.
А в Бога гріх спокутувать – життя.
Покуту зроблю коли кістьми ляжу.